• Гіперактивний дитина

    Гіперактивна дитина: поняття, причини, відмінності від активних дітей.

    24.07.2015

    Гіперактивна дитина: поняття, причини, відмінності від активних дітей. Як вести себе з гіперактивною дитиною

    Гіперактивна дитина: поняття, причини, відмінності від активних дітей.

    Кожна дитина індивідуальна, унікальна як у зовнішності, так і в поведінці. Але ми звикли розділяти дітей на тихих, спокійних і спритних, некерованих. Більшість мам жвавих дітей вважають їх гіперактивними. Але багато хто з них помиляються. Хоча, на даному часовому етапі спостерігається збільшення випадків дитячої гіперактивності. Звідки вона береться і як зрозуміти, що це саме вона? Адекватно активний і гіперактивний дитина ведуть себе по-різному. Тому не варто піднімати паніку раніше часу. Розберемося у визначенні гіперактивності і виявимо особливості гіперактивних дітей.

    Що таке гіперактивність

    Гіперактивність – це розлад неврологическо-поведінкового характеру, що характеризується надмірною активністю, збудженням дитини. Простіше кажучи, такий малюк не може сидіти на місці, постійно знаходиться в русі, при цьому всі його дії спонтанні і непослідовні. Часто такий стан супроводжується дефіцитом уваги. Цей синдром починає явно проявлятися у віці 2 років, набираючи обороти до шкільних років. На навчальних заняттях ці діти неспокійні, недисципліновані, також можуть проявляти необґрунтовану грубість та агресію. З віком поведінкова картина згладжується і не доставляє особливих незручностей оточуючим. Тим не менш, залишається імпульсивність і дефіцит уваги.

    Питанням про гиперподвижности почали займатися вчені лікарі, близько 150 років тому. По сьогоднішній день не складено та не затверджено конкретної клінічної картини даного явища. Натомість, відомо про кризовому, критичному періоді, коли феномен найбільш яскраво проявляється. Спостерігається це в віці 6-7 років, коли розумова діяльність піддається підвищеному навантаженні. Лікарям притаманно характеризувати подібний стан, як «легка дисфункція мозку», тобто мозок не справляється з різко посилюються навантаженнями.

    Причини гіперактивності

    Чому ж так відбувається? Які справжні причини гіперактивності? В цьому питанні остаточну крапку не поставлено, хоча і виділено не мало факторів, які мають до цього. Можна виділити три групи причин: біологічні, генетичні, психосоціальні.

    До першої відноситься припущення, що призводить до гіперактивності порушення в роботі головного мозку, пов’язане з його органічним поразкою в період внутрішньоутробного розвитку, пологів, перших місяців життя. Під час перинатального розвитку на формування головного мозку малюка можуть вплинути: яскраво виражені токсикози (особливо пізні), інфекційні та хронічні запальні захворювання вагітної, забої живота, куріння і вживання спиртних напоїв, загроза викидня, стреси. Причиною гіперактивності можуть стати стрімкі або дуже болісні пологи, забої і струс голови в дитячому віці.

    Генетичні фактори припускають «спадкування» синдрому від старшого покоління. Проводиться безліч досліджень, але знайти окремий ген, відповідальний за гіперактивність, поки не вдалося.

    В основі третьої групи причин закладені фактори, пов’язані з порушенням психо-емоційного стану, і деякими особливостями соціальної сфери.

    Активний гіперактивна дитина: відмінності

    Діагноз гіперактивності точно може поставити тільки лікар, грунтуючись на результатах діагностики та симптоматиці. Але, якщо знати різницю між захворюванням і нормою, то можна досить точно визначити стан дитини.

    Особливості активних дітей

    • Можуть бути активними, навіть надмірно, це нормальний стан діток, пізнають світ, радіють кожному дню. Відмінною особливістю такої поведінки є непостійність, це означає, що дитина може дати волю емоціям, наприклад, один-два рази в день. Такий виплеск найбільш ймовірний ввечері. Це захисна функція організму, що дозволяє позбутися накопиченої енергії. Після такої розрядки дитина заспокоюється.
    • Надмірна рухливість малюка спостерігається тільки в одному місці, наприклад, будинку. У садочку чи школі він веде себе цілком спокійно. Може скластися і навпаки, вдома він буде вести себе тихо, а в школі носитися стрімголов, крутитися на заняттях, не слухати навчальний матеріал.
    • Не конфліктний, тобто він може постояти за себе, дати здачу, але сам не провокує такі ситуації.
    • Майже завжди веселий, життєрадісний, повний енергії, ентузіазму.
    • Порушення сну не спостерігається.

    Особливості гіперактивних дітей

    • Діти надмірно рухливі практично постійно, період спокійного стану присутній, але тривалість його занадто мала від 2 до 10 хвилин. Протягом вибраного проміжку часу можна спостерігати певну циклічність у поведінці: активність – спокій – активність і т. д. Завжди час активності в рази перевищує час спокою.
    • Активність проявляється скрізь, де б не була дитина. Навколишнє обстановка не впливає на його поведінку. Будь він вдома з батьками, в гостях, школі, дитячому садку, громадському місці – він завжди активний.
    • Говорить дуже швидко, часто «з’їдаючи» закінчення слів. Переходить від однієї теми до іншої, забувши закінчити попередню думку. Задає безліч питань, не дає часу подумати і сформулювати відповідь. Створюється враження, що питання задає просто так, без мети отримати на них відповідь.
  • Сон гіперактивного дитини неспокійний, тривожний. Вночі часто прокидається, крутиться, плаче.
  • Не здатний зосередитися, його відволікає будь-який сторонній шум. З-за своєї активності, швидкості не уважний, при виконанні шкільних завдань робить багато помилок.
  • Не може контролювати свою поведінку, емоції. Імпульсивний. Може виступати в ролі ініціатора сварок, бійок.
  • Як вести себе з дитиною активним

    Надмірна активність абсолютно здорову дитину доставляє багато клопоту батькам. Тут потрібен посилений контроль, увагу і терпіння дорослих. Щоб згладити гострі кути у відносинах з активною дитиною потрібно пропонувати йому свої, більш осмислені варіанти активних ігор. Наприклад, не бездумне кидання м’ячика, а настільний теніс; не просто бігання взад-вперед, а зарядка, танці під музику, фізичні вправи. Активних дітей слід зацікавити і спокійними заняттями: читанням книг, малюванням. У цьому допоможе сам дитина, потрібно просто завжди давати йому вибір. Нехай сам вибере жанр книги: вірші, казки, фентезі і т. д. Нехай сам вирішить, що буде малювати: фломастерами, олівцями, фарбами.

    Як вести себе з гіперактивною дитиною

    Гіперактивний дитина повинен бути оточений увагою, любов’ю. Як і звичайних дітей його віку таких дітей варто водити на гуртки, спортивні секції, розвиваючі заняття. При правильному взаємодії можна отримати непогані результати, навчити дитину посидючості, самоконтролю, самоорганізації, поліпшити пам’ять, увагу. Для досягнення цих цілей проводять психокорекційні заняття в цікавій ігровій формі. Принципи спілкування з гіперактивними дітьми такі ж, як і з звичайними дітками, тільки помножені, мінімум, на два. А саме:

    • будьте терпимі до їх поведінки;
    • пояснюйте все швидко, просто, зрозуміло;
    • під час спокійних занять постарайтеся виключити відволікаючі фактори;
    • частіше хваліть, цілуйте, обіймайте їх.

    Автор: Ельвіра Агачева

    Стаття захищена законом про авторські та суміжні права. При використанні та передруці матеріалу активне посилання на сімейний сайт www.list7i.ru обов’язкова!

    Короткий опис статті: гіперактивний дитина Як дізнатися гіперактивний твоя дитина, або просто активний? Як правильно виховувати гіперактивних дітей. Гіперактивний дитина поняття причини відмінності активний як поводитися

    Джерело: Гіперактивна дитина: поняття, причини, відмінності від активних дітей. Як вести себе з гіперактивною дитиною

    Також ви можете прочитати